Недовго в пеклі грішнику страждати.
«Геть! Пер-тур-бація!» – вищать чорти.
Злітають душі крізь червоні ґрати
У хутірські занедбані хати,
Де смак дровець – незбутня мрія пічки,
Де мох і пліснява – декор обдертих стін.
Вигнанець на долівку ставить свічку,
Пірнає в льоху картопляний тлін,
Знічев`я облітає сад, шпаківні...
Дух не харчується, хоч медом шиби маж.
Тремтить, як рвуть горлянки треті півні,
Субстанції шафрановий плюмаж…
Ніхто, крім вітру, не гостює в хаті,
Де каламуть безладдя, чад свічі.
Бува – прояву сина бачить мати:
Тринадцять цяток воску на печі –
Казенне клеймування, штемп недолі –
В лункому переривистому сні.
Совмикне ляду… Виглядає з поля.
Шукає табелі, кашкет, пісні.
Летять сівкі душиці – крізь баглаї –
У хутірські огрійливі хати…
Полельом-лельом свічка остигає,
Як після спеки – маківки, хрести.
Склепіння кондубаситься – до граду.
У лепесі – фазенди потерчат.
Ні млива, ні застіль, ані розради,
Окрім пробитого до нутрощів м`яча.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Нок (Как маленький безродный песик с лихвой отплатил своему спасителю) - Сергей Сгибнев Нок – это короткое имя маленького кудлатого песика. Родившийся, как и тысячи подобных ему дворняжек, в условиях, «приближенных к боевым», Нок по счастливой случайности обрел свою семью, и долгие годы был в ней всеобщим любимцем. Нок – всего лишь маленькая собачка, но вся его богатая на приключения жизнь, может послужить неплохим примером для многих больших людей.
Этот рассказ по сути самостоятельное произведение, но логично связан с рассказами *Шаровая мельница* и *Отряд особого благословения*.
И еще. Все, что здесь написано - правда.
Автор будет искренне признателен за ваши рекомендации и подсказки.
